У нашій сім'ї трапилося горе: у грудні була пожежа і загинув молодший син, якому було 3 роки. А старший був у школі, коли він прийшов додому то все бачив на власні очі, як маму і братика забирає швидка допомога. Він дуже плакав... І через два місяці почалась війна. Ми дуже боялись… Ще від горя не прийшли до тями, а тут війна.

Сирени, вибухи, ховались і спали в бомбосховищі, сиділи без світла, готували їжу на вогнищі. В один час лишились маленького синочка, потім роботи, запаси їжі почали закінчуватись, нас врятував огород.

Коли у двір до сусідів було влучання ракети, загинуло подружжя,  а двох дітей відвезли до лікарні. Ми в цей час були у дворі, дуже злякались, від прильоту нас оглушило... Ми були без води, без світла, більше 8 місяців жили, запаси їжі закінчились, медикаменти закінчились… Було важко.