Єлаш Ганна Юріївна, вчителька початкових класів Чистоводненської гімназії з дошкільним відділенням Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області

«Моя Україна майбутнього»

Моя Україна... Що може бути прекраснішим, ніж місце, де ти народився. Моя країна - це місце з величними дивами, що наповнює наші серця радістю, милосердям, щирістю та мудрістю. Нас створив Бог, а ми українці створюємо образ своєї країни. Наша країна, не знаю за чиї гріхи розплачується людськими долями.

Чорний ворон своїми крилами накрив вогник життя українців. Я все розумію, але зовсім не розумію через скільки треба пройти країні, скільки ще треба демонструвати, що  український народ має бути вільним. Ми мужні, відважні та терплячі, переможемо разом. Не вкладається в голові, як всі плани на майбутнє зруйнувались. Війна жахлива і абсурдна. Після перемоги, Україна як і раніше залишиться чудова і особлива. Скрізь тьма, попіл, але головне в душі в кожного із нас палає вогонь любові до країни. Об'єднані міццю боремося всі, чекаючи на ті хвилини, коли настане мир та спокій...

Навіть тепер моя країна — це місце, де листя говорять про мир, це місце, де я живу і мрію кожний день, коли білий птах переможе чорного. Тут і сонце світить по-особливому, кожний день. Україна сповнена поваги квітів та метеликів, надій. Україна має жорстоке історичне минуле. Наша гордість це ті українці, які не зрадили Батьківщину і завжди перемагали ворогів, їхні корені ростуть і сьогодні. З тьми часів, Україна вважалася раєм на землі, мабуть, тому це досі є спокуса для всіх. Спокійні ліса, кришталеві річки, родючі поля, мабуть, притягує всіх заполонити цю неперевершену і непереможну країну.

Свою честь Україна завжди отримувала через боротьбу та війни. Ніколи не здавалася перед ворогами, до останнього подиху, мужньо йшла вперед. Мої предки завжди мріяли про мирну Україну. Я також мрію про час коли слово війна звучатиме тільки на папері. Важко дивитися вперед, але в нас є сила чекати мирну країну, сповнену дитячим сміхом та співом птахів. Незважаючи на ворожі сили, моя країна переможе. Україна захищається від хижака, народ не зламається, нитку миру ніхто не розірве.

Що зламає війна, народ збудує і відновить. Припинення війни і встановлення миру в країні актуальні для нас. Російський агресор спричинив нам багато болю та зла, окупацію українських земель не можна порівняти з втратою людей. Руйноване збудуємо, але вогонь палає і людські долі забирає. Всі міста обпалені, небезпека скрізь, але ми міцно тримаємось.

У нас все: талановиті та працьовиті люди, багаті природні ресурси; тільки боляче дивитись як все знищують, нас не розгромити, моя Україна — одне ціле. Нами пишається весь світ, нас згадують скрізь, а кожен із нас тримає міцно душі тих, хто віддає життя заради майбутнього. В думках у кожного українця тільки омріяне закінчення війни. Створюємо нову історію і дивимося гордо вперед.

Після перемоги треба створити нову Україну, цікаву та привабливу на весь світ, пам'ятаючи про втрати і війну. Відкриваються нові ворота можливостей та все розквітне. Я хочу, щоб всі повернулися в рідну країну, на рідні вулиці, а Україна зміниться, знову мирна, незалежна і справжня. Ми потужна нація яка може все і кожен із нас має зробити свій внесок у перемогу. Буде багато змін, про яких ми навіть не мріяли, ніколи, але вони підуть на краще.

Кожен із нас забуде про свої розбіжності в поглядах, давні образи, якщо на якусь мить зневірені, прагнемо і боремося, адже від цього залежить майбутнє нащадків. Зникне все: вибухи, розруха і підвали. В очах людей з'явиться знову радість, а в кожній сім'ї розквітне сад можливостей та благодатності. Отже, я вірю що моя Україна знову стане квітуча, як соняшник, гарна як калина, попри всі тяжкі випробування. Всі прагнемо рушити у мирне майбутнє!