Пєтухова Єва, 9 клас, Комунальний заклад загальної середньої освіти "Луцький ліцей №23 Луцької міської ради"

Вчитель, що надихнув на написання есе - Приймачук Тетяна Віталіївна

«1000 днів війни. Мій шлях»

24 лютого 2022 рік – дата, яку запам’ятають усі українці. Це мав бути звичайнісінький робочий день, наповнений радощами, переживаннями, успіхами та спокоєм, проте  став лише жахливим початком боротьби за свободу, за право на існування української державності. Кожна людина, незалежно від віку, відчула страх, який наче висів у повітрі темною хмарою чорного диму від ракет та вибухів з різних куточків.

А ти все ще не можеш усвідомити, що це відбувається з тобою, тут і сьогодні.

Події розгорталися дуже швидко, і я з жахом згадую той день, коли моя сім’я прокинулась від вибухів. На диво, те, що у школу йти не потрібно,зовсім мене не цікавило. Багато дітей та дорослих змушені були спакувати усе життя лише в одну валізу. Кожного дня ми спостерігали за тим, як стираються з лиця землі наші міста, гинуть тисячі українців та руйнуються їхні домівки.

Війна дала зрозуміти людям, що вони є великою частиною нації і навіть мізерна допомога у сумі дає великий результат.

Іноді я навіть не можу збагнути, як наш народ знайшов у собі сили після всього скоєного так незламно протистояти ворогам. Вражає, як наші військові щодня оберігають нас і кордони нашої країни від «визволителів», і як кожен з нас, незважаючи на страх та переживання, вчиться, розвивається, працює і,головне, продовжує відбудовувати країну. Щодня окупанти ллють на нашу державу брудні потоки брехні, вишукуючи тут «нацистів», від яких нібито потерпає російськомовне населення сходу і півдня.

Читаючи новини, я щоразу згораю від люті та несправедливості, мені боляче за Україну. Здається, це все нескінченний страшний сон, і я от-от прокинусь у вільній та щасливій країні.

Я вірю, що, хоч і важка перед нами дорога, та попереду чекає спокійне й тихе життя. Адже, попри всі труднощі, ми, об’єднавшись, проявили надзвичайну силу духу, солідарність та взаємодопомогу. Люди продовжують творити  неймовірну спільноту, у якій підтримують один одного, допомагають військовим, волонтерам і тим, хто найбільше постраждав від війни. Я закликаю увесь народ України продовжувати у тому ж дусі, адже тільки об’єднавшись, ми зможемо перемогти тих, хто століттями намагався знищити нашу державність та заволодіти українськими землями.