Галина Іванівна розповідає про страшні події війни. Про те, як обстрілювали «градами» мирне населення, як горіли будинки. Як було страшно, як плакали і кричали злякані люди, коли тремтіли стіни будинків і хиталися люстри від сильних вибухів.

Довелося ховатися у підвалах і життя перетворилося на очікування чергової бомбардування. Війна ніяк не дає розслабитись місцевим жителям і жити спокійно.