Я з Дружківки, за час повномасштабного вторгнення нікуди не виїжджала.

В перший день прокинулися від вибухів і подумали, що десь заправка вибухнула. Але потім прочитали новини і були в шоці. Не вірили, поки вже не пішло все повним ходом.

Чоловік пішов захищати країну, а я залишилася вдома. Чекаю його і чекаю закінчення цього кошмару.

Шокує, що в нашому місті постраждали домівки. Шокує, коли гинуть люди. Зараз ми вже звикли до сирен, до вибухів, але спочатку було дуже страшно. 

В цілому важко, що це так затягується. На даний час мені просто хочеться спокою, хочу жити у вільній, незалежній країні. Щоб все було так, як прописано в Конституції.