Я була у своїх синів у гостях. А 24 лютого їхала в електричці - і почалася війна. Всі їхали додому, всі виглядали у вікна: що там робиться. Пострілів не чули - не було нічого такого, просто всі були перелякані і не знали, що буде.

Я зараз живу у синів у Запоріжжі. Найбільші труднощі – це те, що роботи у синів немає. Один інвалід, а другий часто хворіє - виходить, що з грошима проблема. За квартиру немає чим платити, перебиваємося. У мене пенсія невелика і у сина, зайвих грошей у нас немає. Мене підтримали мої родичі. І ще я отримала один раз допомогу від Фонду Ріната Ахметова, а так - практично ніякої допомоги немає.

Вибухи шокують, сама обстановка шокує. Як подивишся телебачення: все по Україні розбито, та й у нас прилітає. Шокує все, хорошого немає нічого.

У мене в Нікополі сестра двоюрідна, ми з нею передзвонюємося. У них там все жахливо, кожну ніч стріляють, дуже складна обстановка.