2018 рік – найстрашніший період війни – згадує 82-річна Надія Ляшковська. Снаряди руйнували будинки, люди днями сиділи в підвалах. І досі на вулицях Новолуганського видно наслідки обстрілів.

У 2018 році в нас селище перебите було, багато-багато будинків побитих, вікна, дахи.

Швиденько зготувати, а як почнуть стріляти – назад у льох

Ми ховалися. У нас такий підвал, що ямою зроблений, сиділи там. А коли вилазили, швиденько зготували, а як почнуть стріляти – назад у льох.

Було то газ – трубу переб’ють, то світло. По тижню не було газу, по 3-4 дні труба перебита була.

У нас вікна вставлені. Постраждав гараж, сарай і веранда, двері туди-сюди хиталися, штукатурка падала. Але гаражі, сараї не ремонтували. Тільки в будинках ставили вікна.

Гуманітарна допомога була, часто давали допомогу від Ріната Ахметова. Добре все там: і масло, і крупа, і борошно.