Від селища Новолуганське до лінії зіткнення декілька кілометрів. Війна принесла багато бід і потрясінь. Доводиться жити в напівзруйнованому будинку.

Воно здалеку було, усе гуркотіло, а потім у липні 2014-го і до нас прийшла біда. Обстріл був, у нас корів побило. І вбило корову, мало чоловіка мого не вбило, тоді просто трішки затримався вдома.

Навколо теж були обстріли. Наш будинок постраждав 18 грудня 2017 року – двері, що ведуть у двір, дах, вікна повибивало, рознесло, досі забиті вікна в кухні. Вікна пластикові ставили, дах зробили, тому що в нас дах підняло. Гараж обвалився, його ніхто не лагодить, вже зруйнувався.

Чоловік помер рік тому, у 2020-му. У мене підірване здоров’я, нерви. Коли нас побило й корову вбило, я з підвалу не виходила 2 місяці. Після цього в мене стався важкий інфаркт, після цього аневризма залишилася та тромб. А за що я буду робити операцію? Родичі мені допомогли – зібрали гроші, залізяка зараз у серці стоїть. І ось зараз ходжу з аневризмою, важко мені спеку переносити.

Вікна забиті в кухні. У будинку вставляли, а в кухні ні. У гаражі стінка впала, вона підперта, дід підпер стовпчиками, а вхід у підвал через гараж. Ось заходиш і боїшся. Качок тоді побило, сіно згоріло, корову вбило.

Як жив усе життя мирно, було все, не замислювався, що таке може бути. Хочеться швидше припинення цього. Хоч би вже був порядок...