Через війну мене забрали з Луганська і привезли в Щастя дідусь з бабусею по татовій лінії. Злегка пам’ятаю двір своєї бабусі по маминій лінії та двір хрещеної, вони живуть недалеко. Коли ми тільки приїхали, напевно, через місяці три почалися бойові дії і в Щасті. Це, навіть не побоюся слова «смерть», це кров, це кратери, які залишаються після мін, це вічні крики, звуки, розгубленість.
Ми ховалися в бомбосховищі від всяких пострілів, від цього всього шуму. Ми спали в бомбосховищі, напевно, дні три. Я до кінця не розуміла, що відбувається.
Мир для мене – це безтурботне небо, веселі діти, коли люди не бояться того, що з ними може щось трапиться, виходять на вулицю, веселяться і не думають про щось таке погане. Тобто в житті тільки позитив, мабуть, для мене це означає мир. Мабуть, моя велика мрія – це вирости хоча б освіченою людиною, не якоюсь там дурною дівчинкою. Освіченою, розумною та порядною людиною. Мабуть, хочу стати юристом або нотаріусом, якось перестати боятися людей.
.png "Він був справжній герой")
.png "Привезли Катю додому, поховали в садку")
.png "Імена")
