Початок війни застав мене на роботі – я був оператором газово-топковим у школі. Діти виїхали, тому що нас крило сильно. 

Я був сам. Уявіть, дітей і жінки немає, а нас криють і вбивають. Як це можна пережити? Я у 2022 році виїжджав, потім повернувся додому і дивився, що тут робиться. 

Мене приємно вразило, що до нас гуманітарка приїжджала. Наша староста допомагала людям. Нас двісті чоловік залишилось в селі, а село здорове було - на сім кілометрів тягнулось. Староста всіх об’їхала машиною під обстрілами. 

Таке пережили - не дай Бог! Ми їздили за грибами в Херсонську і Миколаївську області, на рибалку їздили в Херсонську область.

Я хочу, щоб мої онуки живі-здорові були і жили при Україні вільній, славній, зерновій. Я працював на комбайні і трактористом. Щоб діти жили вільно і ні від кого не залежали, бо це наша Україна.