Ступніков Дмитро, вчитель, Херсонська загальноосвітня школа І - ІІІ ступенів № 36 Херсонської міської ради

«1000 днів війни. Мій шлях»

Ви коли небуть почували безвихідь? Ситуацію, коли Ви втрачаєте контроль. Коли земля уходить у Вас з – під ніг. Коли здається, що світ згаснув …

Ранок, 24 лютого назавжди залишиться в моїй пам’яті. Ранок, який розділив моє життя на до і після. Ранок, коли мабуть вся країна прокинулася від моторошних звуків, звуків війни.

Довгий день, я просто не зміг залишитися вдома. В середині я себе заспокоював, що це просто помилка, що це тільки сьогодні так, а завтра буде все , як звично. Робота, друзі, думки про майбутнє, плани на літо…. В руках постійно тримаю телефон, хаотично постійно читаю новини, шукаю очима , що ось напишуть, що все добре, все гаразд. Але ситуація з кожною хвилиною тільки погіршувалася.

Закриваю очі, і я знову поринаю в те 24 число, прокляте, як я тебе ненавиджу …В небі густий чорний дим, машини метушяться, в повітрі паніка, а в голові думки – «а що далі,».  

1 тролейбус, «одиничка», зайшов, протягую кошти за проїзд…  Ніколи в житті не забуду того погляду кондуктора, - «ні, сьогодні проїзд безкоштовний, ми переходимо у військовий стан».  Смуток, розпач, біль, горе тоді було на всіх обличчях пасажирів.

Страшні, довгі місяці окупації. Повітря стало важким  і ми  всі, це відчули.

В голові згадувалися мої уроки  історії, і розповіді учням про уніфікацію, русифікацію…І розумієш значення цих страшних термінів. Пригадую, як з будівлі Пенсійного фонду, збивають назву «України»; на новеньких жовтеньких машинах Укрпошти чомусь зітерли префікс «укр» і замість літери «ш» намалювали «ч».  

Вони вбивають мою ідентичність, мою мову, національність, історію..

На думку прийшли вірш нашого духовного наставника Тараса Шевченка «Розрита Могила»,  - «І могили мої  москаль розриває».. А як Тарас називає зрадників свої рідної землі? – «А тим часом перевертні… та поможуть москалеві, з матері полатану сорочку знімати. Помагайте, недолюдки, Матір катувати..  ».

Безвихідь.  Проте, важливо пам’ятати, що завжди існують можливості і способи подолати труднощі.

Сотні тисяч поколінь українців не складали руки, якими б важкими не були часи, навіть коли здається втрачена остання надія. Наша історія, наші предки – є доказом і яскравим прикладом незламності українців. Обов’язково справдяться слова Павла Чубинського, і всміхнеться обов’язково Чорне море, дід Дніпро буде радіти, а найголовніше, що зникнуть всі наші вороги, як роса зникає, коли сходить Сонце.

На уроках правознавства я розповідав своїм учням, що ми живемо в період Четвертого покоління прав.

А такі фундаментальні права, як право на життя, право  на свободу, право на особисту безпеку вже давно закріплені в різноманітних міжнародних документах і в ХХІ століття є звичними, невід’ємними. Але це все виявилося не правдою.

Окупанти мабуть ніколи не знали, що таке права людини. Постійні обшуки, залякування.

Як це почувати себе в небезпеці в рідному місті, в рідному домі, страшне слово  «фільтрація».  Коли злочином називають любов до рідної держави, до української мови. Злочином називають те, що у тебе,  громадянина України, є атрибути державної символіки!!!    

11 листопада  (день звільнення Херсона) став переломним днем в моєму житті. Жовто – блакитні вулиці, тисяча посмішок на обличчях, які місяцями не посміхалися. Всюди лунає «Слава Україні! Героям Слава!» .

Одразу після 24 лютого для мене наступило 11 листопада, у цей день важко переоцінити значення щастя , яке приносить звільнення. В цей день ми стали всі однією родиною. Моє місто вільне! Як хотілося тоді обійти всі вулиці міста, обіймати всіх людей і просто радіти. Повітря стало в сотні разів легшим і ним важко було надихатися. Бо то було повітря свободи.

В нашому місті має бути  пам’ятник присвячений 11 листопаду. Це має бути промінь , що пробиває зло, страх, безвихідь….

Звільнення Херсона стало можливим завдяки зусиллям українських військових та підтримці міжнародної спільноти. Незламності віри херсонців у Перемогу. День звільнення  Херсона є важливим днем пам’яті та вшануванні тих, хто взяв участь у боротьбі за звільнення міста та загиблих в цій війні.

Дякую Вам Херсонці – патріоти, дякую ЗСУ за можливість вільно висловити свої думки!