Біла Софія, 11 клас, Опорний заклад "Оржицька ЗОШ І-ІІІ ступенів імені І.Я.Франка Оржицької селищної ради Полтавської області"

Вчитель, що надихнув на написання есе - Степаненко Тетяна Олександрівна

«1000 днів війни. Мій шлях»

Війна – це, напевно, найжахливіше, що може статися в країні і між країнами. Це мільйони загиблих людей, мільйони покалічених життів. Від війни страждають усі без винятку. Це тяжкий час для людей та країни. Це час, коли чиїсь батько, брат,  дядько, син ідуть захищати  та віддавати  своє життя за країну і  свою родину.

Війна– це жахливий спосіб вибороти свободу та незалежність. Це час, коли ти живеш одним днем, коли ти не знаєш, чи прокинешся вранці.

Війна в Україні розпочалася 24 лютого 2022 року. Тоді життя усіх українців змінилося на до і після.  Моє життя та життя моєї сім’ї також зазнало змін. З перших днів війни ми займалися волонтерством. Передавали продукти харчування, теплий одяг, плели маскувальні сітки. Мама вміє робити різну випічку, тому, скориставшись своїми здібностями, вона часто випікала різне печиво і ми відправляли його на фронт.

Взагалі, під час війни я почала розуміти, що світ насправді дуже жорстокий і часто не справедливий. Зрозуміла, що важливіше ніж гроші -  життя людей, мир та перемога.

Мій  дядько пішов на фронт з перших днів війни. Він займався тим, що доставляв своїм побратимам все необхідне:  продукти  харчування, воду та снаряди до самохідних артилерійських установок.  Він також знищував ворогів і знаходився там, де йшли найстрашніші бої, та весною 2024 року загинув, як Герой, який виборював майбутнє нашої країни та  захищав мир і спокій своїх рідних.  Його смерть ще більше згуртувала нашу родину,  а пам'ять про нього завжди буде в наших серцях.

Смерть військових, цивільних, політиків, інтелігенції, показує, що війна іде не тільки за цілісність нашої країни, а й за її мову, культуру та мистецьку спадщину.

Я зрозуміла, наскільки важливою є мова і наскільки розумними є люди, які говорять про важливість рідної мови. Кожен із нас за ці роки війни  зрозумів важливість перемоги та цінність людського життя. Я думаю, що наше майбутнє залежить від нас самих. Допомагаючи військовим, та говорячи про несправедливість усередині нашої країни, ми наближаємо країну до перемоги.

Зараз я розумію, що підтримка людей дуже важлива для військових, адже саме це вселяє їм віру у свої сили та краще майбутнє і допомагає не падати духом.

Думаю, що навіть якщо нам будуть допомагати інші країни зброєю, це не зможе допомогти нам, якщо не буде підтримки від свого народу. Ці 1000 днів війни змінили всіх українців. Змінили, але не зламали. Ми стали сильніші. Ми продовжуємо боротися за свою країну та її майбутнє. Українці завжди були під тиском інших країн, але все ж  змогли здобути незалежність. Ось і тепер  знову боремося за наші території, мову та культуру, за незалежність, за право жити.

Я знаю, що перемога точно буде з нами, але за цією перемогою стоятимуть мільйони загиблих людей, які виборюють цю перемогу зараз на фронтах та всередині країни.

Пам’ятаймо наших героїв! Допомагаймо сім”ям загиблих ! Будьмо ЛЮДЬМИ!!!