Мені 66 років, проживаю в селі Новософіївка.

Мені діти зателефонували і сказали, що війна почалася.

У нас тут проблем з їжею сильно не було, тільки не дуже вистачало медикаментів. Спочатку готувалися в підвал, а тоді вже заспокоїлися.

Страшно було те, що діти гинуть. Вже за себе не так страшно, як за дітей, за онуків. Буває, другий раз і серце болить.  

Всі мої рідні поруч. Один син у Нікополі - там сильно обстрілюють. Син працював далекобійником, так він в машині ночував, а не в квартирі. До Нікополя доїжджав і далі не їхав. 

Думаю, що війна може до кінця літа скінчитися - є така надія. А як воно буде, не знаю. Багато людей уїхали за кордон, а тепер не знаю, як воно буде після війни. І відбудовувати потрібно багато.