З початку війни, в березні 2022, ми поїхали в село, до бабусі. Але опинилися в окупації. Два місяці ми перебували в страху, що в хату прийдуть москалі. На початку травня вдалося повернутися до Харкова. В місто майже кожен день прилітали ракети. Восени нам запропонували поїхати на реабілітацію від фонду "Маша". Ми у жовтні приїхали в Львівську область, смт Славське. Але нещастя не скінчилися. Син біг, невдало поставив ногу і зламав дві кістки лівої ноги. Далі була поїздка до Львова, лікарня Охматдит. Довгі місяці реабілітації. Сину зробили дві операції, було поставлено в ногу 5 шпиць і 1 гвинт. Зараз син відновлюється.

Ніхто з моєї родини не був готовий до війни і її розмаху. Я ще досі не можу повірити, що все це відбувається з нами.

Коли почалася війна, магазин, який поряд з нами, пускав по 10 людей. Я зараз пам'ятаю, як ми стояли у великій черзі. Коли навколо щось бахкало. Заходили в магазин, а прилавки були напівпусті.