Перші 8 днів повномасштабної війни 38-річна Тетяна з Бучі запам'ятала на все життя як найстрашніші. Сидячи в холодному підвалі, Тетяна відчувала, як здригається будинок від найжорстокіших обстрілів. Виходити було небезпечно, але разом із подругою вони все ж таки зважилися на втечу з окупованого міста. Поруч лягали снаряди, над головою свистіли кулі… Коли дівчата дісталися евакуаційного поїзда до Ірпені, вокзал потрапив під обстріл. Цей шлях порятунку був відрізаний.