"Нічого хорошого, за останні роки, в моєму житті не було", - з жалем, розповідає Олександр Павловський. Говорить, що до війни жив добре. Він довгі роки працював на шахті. Шахтарська праця добре цінувалася, і Олександр завжди отримував гарну зарплатню. Міг собі все дозволити. Перед війною чоловік переніс інсульт, і зараз, змушений жити на дачі, щоб не доводилося підніматися сходами у власну квартиру. Коли починалися обстріли, Олександр Анатолійович був хворий. Каже, в такому стані, це все було страшно і незрозуміло.

Наразі місто перетворилося на сіру зону. Багато жителів поїхали, а ті, хто залишився, щодня чують звуки стрілянини.

У лихі часи, неоціненною підтримкою, була гуманітарна допомога від фонду Ріната Ахметова. Але головне, каже пенсіонер, – було усвідомлення, що про людей хтось дбає.