«Цуценя з перебитими лапами знайшли під Лиманом: назвали – Ліма. Один день із зооволонтером на війні»

Термінатор, Герда, Акела… Це тварини, яких забрали пораненими практично із лінії фронту. Чоловік із Луганщини, який став вимушеним переселенцем, возить гуманітарну допомогу до лінії фронту. Євген Дубовіков допомагає не тільки бійцям і жителям деокупованих сіл, а й бездомним тваринам. Наїздив так уже понад сто тисяч кілометрів. Радіо Донбас.Реалії побувало разом з Євгеном в одній із поїздок.

36-річний Євген Дубовіков виїхав із Сєвєродонецька навесні минулого року. Вивіз маму, кількох інших людей, а ще – улюбленого собаку. До того чоловік встиг поволонтерити – купував за власні гроші й донати небайдужих хліб та інші харчі, роздавав землякам.

Щоразу по 600 кілограмів: людям – продукти, собакам – корм

У Дніпрі, де він зупинився, також не сидить, склавши руки. Спершу возив гуманітарні вантажі на Луганщину, а коли її окупували – на Донеччину. Часто, аби здійснити поїздку, доводилося витрачати все, що заробив, – у чоловіка невеликий бізнес в транспортній сфері.

За кермом

Він і зараз за кермом волонтерського «бусика» проводить майже весь свій вільний час: возить гуманітарну допомогу українським військовим в «гарячі» точки, доправляє харчі, ліки й теплі речі цивільним в деокуповані села. А ще – піклується про покинутих тварин, їх поблизу лінії фронту – дуже багато.

Возимо гуманітарні вантажі для людей і корм для тварин. У деокупованих населених пунктах немає ніякої можливості купувати корм і харчі. Все це робиться або за зароблені гроші, або за пожертви небайдужих людей. Виїжджаємо приблизно раз на тиждень. Восени в середньому було дві поїздки на тиждень. Щоразу – приблизно по 600 кілограмів. Зараз – менше. Ресурс вичерпується.

Чоловік каже: любов до тварин у нього з дитинства. Ще живучи в Сєвєродонецьку, завжди возив із собою в машині м’ясні обрізки – для бездомних псів. Зараз так само підгодовує собак та котів – у місцях, постраждалих від війни.

Годівнички у деокупованому селі

Село Богородичне поблизу Святогірська на Донеччині. Воно повністю зруйноване обстрілами російських військ – жодної вцілілої хати.

У Богородичному не лишилося вцілілих хат

До того ж кілька місяців пробуло під окупацією.

Розбита російська техніка

Євген тут не вперше. Їде знайомим маршрутом: центр села, школа, монастир. У цих місцях, знає, є бездомні собаки й годівнички для них.

Годівнички для тварин у Богородичному

Тварини вже чекають на корм.

«У селі мешкає всього кілька людей, а покинутих тварин, як я бачив, – 40-50. Думаю, насправді їх більше. Під час морозів їм самим набагато складніше виживати, ніж з людьми. У людей якісь запаси є, вони якось впоруються. А домашні тварини не навчені самі собі здобувати харч», – говорить волонтер.

У розбомбленій школі Євген годує сліпого пса. Спершу той боїться брати їжу з незнайомих рук, потім – їсть.

На руїнах школи

У кожному населеному пункті, каже Євген Дубовіков, він намагається знайти місцевих, яким небайдужа доля покинутих тварин. У Богородичному це – Микола та Юрій. Вони – з тих п’яти людей, які мешкають у селі вщент знищеному обстрілами.

Євген Дубовіков заїздить з допомогою до місцевих

Волонтер лишає місцевим по кілька мішків корму – аби підгодовували тварин.

Моє завдання – у кожному населеному пункті розшукати таких людей, які годують тварин, і лишити їм корм. Також шукаємо бабусь стареньких, у кого нема нікого, малозабезпечені родини, і стараємося допомагати саме їм. Люди не виїздять. У кожного своя причина. В основному, це літні люди, які кажуть: ми тут народилися – тут і помремо.

Термінатор, Герда, Акела…

Окрім того, Євген евакуює з «гарячих» точок поранених собак та котів. Забирає до Дніпра, до заснованого ним шелтеру для переселенців. Потім разом з іншими волонтерами збирають гроші на операції, лікування – поки тварини не одужають. Потім – шукають їм нових господарів.

У шелтері, який створив переселенець з Сєвєродонецька Євген Дубовіков, у Дніпрі для жителів Донбасу, серпень 2022 року

На рахунку Євгена – сотня врятованих котячих і собачих життів.

«Перевізники, які за гроші, вивозили з-під обстрілів людей, але за тварину брали таку ж суму, як за одну людину. Ми все робили безкоштовно. Вивозили котів і собак з Бахмута, з Часового Яру, Слов’янська. Саме тих, які потребували цього. Зараз у нас в шелтері – Термінатор, Герда, Акела, цуценята. У Термінатора було велике осколкове поранення, ми його вивезли, довго заживала рана. А останній наш підопічний – це цуценя з перебитими лапами, яке ми підібрали біля Лиману, прямо в канаві. Назвали – Ліма. Бо з Лиману. Чотири переломи, ставили спиці, вилікували. Уже знайшли й господаря», – каже волонтер.

Колеги Євгена, які займаються евакуацією тварин. Волонтери з Кропивницького в Богородичному

Відчуття співучасті

На зворотному шляху Євген також заїздить до одного з прихистків для селян з Богородичного. Люди, чиї домівки знищені, тепер живуть в релігійній споруді. Євген віддає їм харчі, привезені з Дніпра. Він також допомагає розвантажувати яблука й проднабори, які прибули з волонтерами з Хмельницького.

Під час цієї поїздки Євген передає і гуманітарну допомогу бійцям.

Рушаючи назад, каже: нічого нового, але на душі – легше.

«Тварин нагодували, людей нагодували, допомогу роздали. Доки йдуть бойові дії, треба допомагати. Кожен – чим умієш. Не всі вміють воювати. Але треба брати участь у нашій спільній Перемозі над окупантом. Після кожної поїздки є відчуття співучасті, відчуваєш себе потрібним, значимим у цьому світі», – говорить він.

Незабаром Євген планує нову поїздку з гуманітаркою на Донбас. Для цього оголосить новий збір коштів. Про повернення в Сєвєродонецьк поки не мріє: вже понад пів року його рідне місто під окупацією.

Copyright (c)2022 RFE/RL, Inc. Used with the permission of Radio Free Europe/Radio Liberty, 1201 Connecticut Ave NW, Ste 400, Washington DC 20036.