Я почула вибухи у Харкові. Так для мене почалась війна. Я пішла у метро. Там прожила тиждень, а потім виїхала в область. Провізії у Харкові було дуже мало. Їжа та ліки у мене були. 

Найбільше мене шокувало, які нелюди росіяни. Я не думала, що Росія буде нас знищувати. 

Мене приємно вразило, як згуртувались люди в 2022 році. Я вважаю, що завдяки цьому ми вистояли. 

Мої батьки залишались в Лисичанську. Їм складно було виїхати звідти. Вони евакуювались потягом і приїхали до мене в Дніпро. 

Зараз я сподіваюсь, що скоро настане мир. Мрію лише про перемогу України.