Коли в Кремінній почалася війна, я займалася евакуацією людей. У місті були шкільні автобуси, хлопці з МНС були водіями, а я записувала людей для виїзду. Людей вивозили до Слов'янська, щоб далі вони змогли виїхати потягом. Загалом ми вивезли близько півтори тисячі людей.

Під час сильних обстрілів я сиділа в коридорі. Так прожила два тижні. Мені було страшно.

Хліба в місті не було. Приватні підприємці випікали і роздавали.

Я виїхала в Хмельницьку область. Після перемоги готова повернутися додому і працювати цілодобово, щоб відносити рідне місто.