У Слов’янську під обстрілами я з дітьми прожила декілька місяців. Від обстрілів діти ховались у ванній кімнаті та закривали вуха.

Під час війни мне найбільше шокувало, що росія на нас напала. Мої рідні люди, що живуть по той бік лінії розмежування, стали чужими.

Ми з дітьми виїжджали евакуаційним автобусом у невідомість. Зупинились у Рівненській області.

Коли у мій будинок влучила ракета, бабуся все ж таки виїхала, зараз живе у племінниці.

Найбільше я хочу, аби чоловік повернувся з війни.