Мені 61 рік, ніде не працюю, бо хворію дуже сильно. Живу в Слов’янську, син теж тут, а донька – на Харківщині. Тут у нас бувають обстріли - страшно, але живу. В перший день війни взагалі не зрозуміла, що відбувається. Не хочу і згадувати.

У нас тут в місті здорово попадало, то звісно, шокує це все: і вибухи, і руйнування. Через це і проблем багато, і різні болячки чіпляються.

Приємно, що нам допомагали, давали гуманітарну допомогу. І Фонд Ріната Ахметова допомагав. Дякуємо йому.

Нам - якби по швидше віна закінчилася.