Уперше я почула, коли почали бомбити – це було годині об 11-12 вечора, коли ми лягаємо спати.

Ми чекали, що ось-ось стрілятимуть, і не лягали, а ті чекали, поки люди не починали лягати спати, і тоді вже стріляли.

Було дуже страшно.

Ще запам’ятала, як через дорогу впала бомба.

Вибух такий був, що я вдома сиділа, а відчула все, нібито я поруч.

Наш край не дуже сильно бомбили. Щастя дуже сильно бомбили, Теплу, Станицю…