Кирило виїхав з батьками з Маріуполя в Київ, бо він тут навчається і має знайомих. Зараз його сім’ї дуже важко, бо, як і більшість маріупольців, вони залишилися без житла і будь-яких засобів для існування. Проте хлопець вірить, що війна врешті закінчиться і їхнє життя налагодиться.

Мені 18 років. Я з батьками жив у Маріуполі. Виїхали ми в кінці березня. Жили посередньо, заробляли. 

Ми до останнього залишалися в Маріуполі, бо вважали, що буде так, як у 2014 році – все пройде. Але не пройшло. Мій брат служив у територіальній обороні, і, коли їх розформували, він сказав нам, що буде дуже тяжко – потрібно виїжджати.

Ми їхали своєю автівкою. Представники «ДНР» хотіли відібрати її, але ми зуміли якось домовитися. Сама дорога пройшла спокійно, тільки багато блокпостів довелося проїжджати. Приїхали в Київ, тому що тут є знайомі, і я тут навчаюся.

Після всього пережитого залишилися психологічні травми, страх війни. Страшно було, коли ракети літали, а ми не знали, що робити. Все було розбито, не було гуманітарного коридору. А ще нам довелося хоронити наших сусідів.

З приємних моментів – мене дуже тішить те, що люди змогли об’єднатися. Ми готували всі разом їжу, ділилися усім, що було.

Зараз у нас немає дому, немає ніякого заробітку, але якось живемо, віримо у краще.

Сподіваюсь, що Маріуполь повернеться до складу України, війна закінчиться і все буде добре.