Валентина Григорівна дотепер із жахом згадує пережиті воєнні дії. Багато разів доводилося бачити, як руйнуються будинки, особливо в центрі міста. Найбільша її мрія  – спокійне та мирне життя,  щоб не стріляли.

У нас таке діялося, що я з'їдала цілу пачку валідолу