Війна почалася і почалися бомбардування. У мене дитина перелякана була сильно. Це дуже жахливо та страшно, коли кулі над головою летять… Все було, проте я руки не опустила. Тікали хто куди, а ми залишилися вдома.

У нас від бомбардувань будинок розвалився, можна сказати, бо йшли великі хвилі від вибухів. Взимку відійшла стіна повністю. Так, це було жахливо.

Поруч усе вибухало, до Луганська лише 30 кілометрів. Всі гармати, танки, гелікоптери – це все пролітало над нами. У нас гелікоптери літали, ми вдома на коліна падали, настільки страшно було.

І зараз немає спокою. Слава Богу, більш-менш тихо, але все одно чутно відлуння, як здригається земля, десь стріляють. Над нами кулі не літають – це вже гаразд.