Весною 2014 року практично відразу з'явилося якась напруга, незрозуміло було, до чого йдемо, куди йдемо. Згодом почалися бойові дії.

Я ненадовго виїжджала, а сім'я залишалася вдома. Потім я повернулась. Через війну половина моїх дітей з одного боку лінії розмежування, половина – з іншого.

Виживали ми якось… Справлялися, терпіли. Генератори були один на двох, на трьох. Сумно було, звісно. Воно вже пройшло трішечки, пішло з пам'яті.

Залишилось у нас багато кинутих будинків. Люди їдуть хто куди.