Марія Кузнецова вже третій рік живе в очікуванні свого чоловіка, військовополоненого, який обороняв Маріуполь. Її історія — це свідчення сили духу, витривалості та безмежної любові до родини в умовах війни. Син Давид востаннє бачив батька, коли  дитині був лише рік. Та не минає і дня, щоб син не згадувала про тата. 

Марія розповідає моторошні подробиці виживання у блокадному Маріуполі. Вона та її сестра із немовлям на руках ледь не замерзли на смерть у підвалі. Від холоду та голоду пропало молоко, і годувати малюків вже не було чим. Вибиралися з оточеного міста під російськими обстрілами. Марія каже про жахливі втрати. У Маріуполі  загинув її дідусь Борис Шилко. Його поранення призвело до ампутації ноги, і, на жаль, серце дідуся не витримало операції. Згадує про своїх сусідів, людей похилого віку, які також стали жертвами війни. 

Наразі Марія бореться за здоров'я свого сина і за свободу свого чоловіка.   Інтерв'ю з Марією Кузнецовою є важливим свідченням про життя в умовах війни, про любов, надію та незламність людського духу.