Півстоліття Аліса Мельник приймала пологи у жінок, допомагала з'явитися на світ новим життям. І навіть уявити не могла, що хтось із народжених в той мирний час встане на шлях війни. Наслухавшись вибухів, вона вже восьмий рік тривожно спить ночами.

У нас, в Новолуганському, я 51 рік пропрацювала акушеркою. Зараз на пенсії. І досі не віриться, що війна в Україні. Я постійно думала: як добре, що я живу тут, і у нас немає війни. І раптом це сталося. Чому так відбувається саме з нами?

Згадую, як до війни ми спали нормально, а зараз все змінилося, боїмося всього. У нас був сильний обстріл, ось тепер і боїмося, раптом знову повториться. Це було, звичайно, дуже страшно. Ось такий у нас початок війни був, таких звуків наслухалися, коли літали снаряди над нами! Тепер боїмося, щоб це не повернулося. Вже восьмий рік живемо в такій напрузі.

Отримували допомогу від Фонду Ріната Ахметова, я йому дуже вдячна, він нам дуже допомагав. Великі продуктові пакети, на двох з чоловіком кілограмів 16 давали, нам вистачало.

Мрію про мир і стабільність. Щоб ми були впевнені в завтрашньому дні, щоб в квартирах було тепло, щоб забезпечувати себе всім необхідним. І дітям, і онукам щоб було нормально жити.