У мене дуже велика сім'я, старший брат Артем, його дружина Влада, мій племінник Руслан, якому лише 9 місяців, мама Таня, тато Женя. Брат мій служить в ЗСУ, я за ним дуже сумую, бо він рідко приїздить додому. А я як дорослий чоловік в його сім'ї допомогаю Владі з Русланчиком, щоб їм не було скучно. Моя мама та тато також допомогають їм. У нас дружня сім'я, яку я дуже люблю.

Моя мама була на работі, вона працює помічником кухаря у дитячому садку і о 6 годині ранку подзвонила, щоб ми десь сховалися, бо почалась війна, та після10 хвилин пролунали вибухи у нас в порту. А ми живемо в 500 м від порту, куди влучили ракети. Я дуже злякався від взриву та вибитих вікон і дверей в нашій хаті. По началу я дуже боявся, думав, що ми всі помремо, згодом я вже звик, так як навпроти мого будинку я бачу виходи з Кінбурнської коси, і з початку  війни ми постійно під обстрілами. Я вже вивчив, коли чую виход, одразу ховаюсь в укриття, страшно, коли ти не встигаєш до нього добігти, а воно все грохоче, так як постійно стріляють з РСЗВ. Навчився роспізновати, з чого вони стріляють та  по свисту снарядів, куда приблизно летить. Уночі я лягаю між батьками, бо прі обстрілах вони накривають мене собою, а я то розумію, що це не допоможе, але почуваюсь у безпеці. Дуже переживаю за свого племінника, поки був зовсім маленький, він не чув вибухи, а зараз він чує вибухи і ми усі починаємо його заспокоювати, щоб він не плакав. Тато мене влітку відправляв до бабусі у Лозуватку, а сам їхав додому, бо мама не хоче нікуди виїзджати, бо у неї батькі пенсійного віку, старший син, мій брат, служить, та її брат з родиною - невістка з онуком залишаються в Очакові. Після трьох місяців перебування у бабусі я дуже сумував за ними, та попросив, щоб вони мене забрали до себе. У мене вся родина, яка проживає в Очакові, сильна духом. І я у них навчився бути сильним, але обережним.

Дуже хочу, щоб все це жахіття закінчилося.

1.Щоб закінчилась війна, піти у школу.

2.Так як я дуже люблю паяти, мрію про руку тримач для паяння, бо мої батьки зараз не працюють та не взмозі купити мені її, бо маминої зарплати 6.500 не вистачає,і розумію що треба якось вижити, а не іграшки купляти.