Мене звати Аня, мені 8 років, я народилась та жила в м. Маріуполі до початку повномасштабного вторгнення. В мене є дві старші сестри, мама , тато та чоловік сестри, якого я вважаю братом. Я дуже любила наше місто, свій дім, якого мене позбавили росіяни. Взимку я зі своєю сім'єю любила гуляти по драму, дивитися на чарівну красу міста та ярмарки. Особливо, мені запам'яталась останні новорічні свята перед війною.

Зараз я та моя сім'я орендуємо житло у Києві. Ще до повномасштабного вторгення мій батько брав участь в антитерористичній операції в Донецькій та Луганській області, але на жаль отримав поранення, інвалідність та його комісували. З початку повномасштабного вторгення я та моя сім'я перебували в окупованому Маріуполі, під постійними обстрілами та жили у підвалі дому. В цей час чоловік сестри боронив місто, згодом вулиці лівого берега та завод "Азовсталь". Після наказу верховнокомандувача він та його побратими вийшли в полон. Ми з сім'єю виїхали з міста 16 березня на підконтрольну територію України. Згодом, коли з'явився зв'язок, ми дізнались про загибель двоюрідного брата, якому на той момент було 10 років.

Так як я навчаюсь дистанційно в 3 класі, мені потрібен планшет або ноутбук, але батьки наразі не мають можливості це придбати. Або ляльку Bratz чи 3Д-ручку. Але я буду вдячна будь-якому подарунку.