Останні три-чотири роки були дуже важкі для всіх. Почалася війна. Влітку 2014 року я поїхала зі своїми друзями та сестрою в санаторій, до Маріуполя. Ми там пробули майже місяць, але потім усіх дітей забрали. Ми залишилися з мамою в Маріуполі. Потім до нас приїхав тато, бабусі, дідусь, тітка й моя кішка. Папугу ми залишили вдома, бо він не пережив би переїзд.

У вересні мене відправили до 3 класу маріупольської школи. Мама й тато почали шукати роботу. Я проходила до школи тільки чотири дні, на п'ятий я не пішла через сильну стрільбу.

У суботу першого тижня вересня було дуже страшно, почали стріляти по місту. А в неділю ми поїхали до Харцизька, тому що батьки вирішили, що немає різниці між цими містами. Бомблять всюди однаково. У жовтні 2014-го я вже вчилася у своїй рідній школі.

У майбутньому я хочу навчатися в гарному універі, влаштуватися на роботу й жити нормальним життям. Я хочу, щоб дорослі розуміли, наскільки важливим є мир для дітей, адже багато хто залишився без батьків, друзів і без дому.

Усім людям потрібен Мир!