Анна з чоловіком і дітьми зараз у Запоріжжі, але там також небезпечно

Ми з міста Оріхів. В мене є чоловік і троє діток. Жили ми добре, мали роботу, мріяли про майбутнє. 24 лютого все обірвалось.

Ми мали надію, що все закінчиться швидко, але росіяни після аеропортів та військових об’єктів почали руйнувати житлові будинки, вбивати людей. Ми ховались у батьків в підвалі якийсь час. Було моторошно. Постійно зникало світло, не було опалення.

Поряд з нами вже точились бої, тож ми забрали дітей і переїхали в Запорізьку область до родичів чоловіка.

Батьки мої і чоловіка залишились вдома. Ми їхали зі сльозами на очах, розуміючи, що це може бути назавжди.

Разом з родичами чоловіка ми виїхали до Болгарії. Жити там було важко, тож через два з половиною місяці ми повернулись у Запоріжжя. У наш двір в Оріхові стався приліт: вікна вилетіли, дах пошкоджено, сарай знесло. Чоловік їздив в Оріхів, щоб забрати речі і бачив на власні очі, що там відбувається.

У Запоріжжі постійні прильоти по житловим будинкам. Ми боїмось за життя дітей. Роботи в чоловіка немає, ми живемо на виплати від держави. Вдячні за гуманітарну допомогу, за харчі. Зараз купити для дітей одяг – проблема. Наше життя пішло шкереберть.