Щукіна Ганна, 16 років, учениця 10-В класу Криворізького ліцею №119, м. Кривий Ріг

Вчителька української мови - Смєлова Олена Андріївна

Конкурс есе на тему “Війна в долі моєї родини”

24 лютого, шоста година ранку. Я прокинулась... Без зайвих думок збиралася на кухні робити з матусею сніданок, а після піти до школи отримувати знання для втілення найзаповітнішої мрії, але у заклад так і не потрапила, адже за сімейним столом тато сказав: “Почалась війна!”. Настала тиша, але було видно, що він сам не до кінця вірить у сказане, але обставини змусили нас всіх переконатися в його словах.

Зрозумівши, що це все правда, а не дурний жарт, у мене почалась паніка. Я розгубилася, оскільки навіть уявити не могла, що тепер робити, та що з нами буде далі, з усіма нами - українцями... Ця невідомість лякала мене все більше і більше. Зазвичай я доволі рідко дивлюсь та читаю новини, але зараз все змінилось. Тоді, в перші дні війни, цілодобово проводила у новинних спільнотах, ніби намагалася знайти відповідь на всі мої запитання: “Чому саме ми? В чому були настільки винні? Та що зробили наші діти, наша Батьківщина? За що ця покута?”.

Щодня запитую себе, але поки не знайшла жодної відповіді на такі важливі питання, адже ніяку агресію не можна виправдати, яка щодня забирає життя людей, серед яких маленькі й ні в чому не винні діти, вони чисті перед богом, як крапельки води, однак у них вже забрали майбутнє.

І з того дня, а точніше з 24 лютого, ми з усією родиною змушені молитися за своє життя, за наш рідний дім, тепер в будь-який момент все може зникнути, немов провалитися під землю, від одного тільки натискання пускового пристрою з боку агресора. І це все ми повинні переживати тільки тому, що так зажадалося Росії?

Вони так і прагнуть відняти в нас Батьківщину, настільки дивовижну та прекрасну країну, але я впевнена, що в них ніколи цього не вийде.

Ми завжди будемо сильнішими та відважнішими, ніж вони.

Почати війну - це нелюдський вчинок, тому що ніхто при здоровому розумі не буде починати те, що несе за собою смерть заляканих людей. Мир у всьому світі - це як нескінченне літо, таке ж безтурботне та тепле, але ця теплота знаходиться у стосунках між людьми, як і турбота одне про одного. І я завжди вірю, що настане той день, коли завершаться всі конфлікти, і ми будемо жити у мирі та спокої.