Мені 35 років. В нашому місті Первомайськ Луганської області війна почалася ще в 2014 році, потім ми виїхали. Зараз проживаємо в місті Дніпро. 

Спочатку не вірилося. Тільки закінчилося там, тільки ми виїхали - і почалося тут. Звісно, було дуже страшно, ми не знали, що робити.

Дуже страшно. Навіть скільки років вже пройшло - і до сих пір не віриться, що таке в нашій країні. Найстрашніше - переживання за дітей. 

Багато родичів і друзів виїхали за кордон. Дуже тяжко, бо все на відстані. Деякі люди, від яких я навіть не чекала допомоги, в скрутні моменти допомагали.

Спочатку ми думали, що все швидко закінчиться, та вже скільки років війна. Тепер, нажаль, немає вже віри в швидкий кінець.