Тамара Володимирівна живе в Красногорівці ще з 1971 року. З сумом згадує, яким красивим було місто, сповненим життям, всюди цвіли троянди. Через активні військові дії значна частина жителів поїхала хто куди. Жінка мріє про мир і тишу, тому що дотепер можна почути постріли.
.png "Він був справжній герой")
.png "Привезли Катю додому, поховали в садку")
.png "Імена")
