З початку війни не працює аптека, хворим можуть допомогти тільки в місцевій амбулаторії. Я працюю сімейним лікарем шість років, давно мала бути на пенсії. Але ніхто не наважується їхати в зону бойових дій. І коли під час ескалації конфлікту привозили мирних поранених, випадало працювати в екстремальних умовах.

Війна назавжди змінює людей. По-іншому мислити починаєш, по-іншому ставитися до своїх обов'язків. Закінчиться війна – і люди будуть дуже хворіти. Зараз усередині в них затягнута пружина, і коли все це закінчиться, вона вибухне.

Згадую досі той час із жахом. Ми залишилися абсолютно без медикаментів, у нас не було невідкладної допомоги. Для мене це був шок. Спершу навіть не було перев'язувального матеріалу.

У нас життя завмерло в селі. Підприємства зупинилися, роботи немає. Ми не думали, що така війна почнеться. Були загиблі, були поранені. І шансів на порятунок дуже мало.