Кінець літа й початок осені 2014 року я запам’ятаю на все життя. Мені на п’ятому місяці вагітності зі своєю літньою мамою, лежачою дитиною-інвалідом, яка навіть не тримає голови, довелося провести цілий місяць у підвалі.

Господи, як зараз все це важко згадувати! Усе почалося в середині серпня. 17 числа, коли в Ясинуватій почалися інтенсивні бої, місто залишилося без світла, води, звʼязку. Я із 7-річним сином Дмитриком (у нього гідроцефалія – вроджена аномалія головного мозку), спускалася в підвал. Коли ставало більш-менш тихо, я з мамою піднімала дитину на поверхню, щоб подихати свіжим повітрям, поніжитися на сонечку. Я або мама саме тоді швидко готували їжу. Добре, що в нас були якісь припаси, і сусіди дуже допомагали.

На сильні вибухи Діма реагував по-своєму: повертався на бік і засинав. Я не знаю, може, в нього таким чином спрацьовував захисний рефлекс. І коли син посередині дня починав засинати, то я вже розуміла, що знову почнеться ця жахлива стрілянина. Дякувати Богу, що снаряди минули наш будинок. Тому що я б цього точно не пережила...

Потім на мене чекало нове випробування: у Діми почалися сильні судоми. Ймовірно, вони стали наслідком стресу через обстріли й місяця, проведеного в замкненому просторі. Через брак коштів на купівлю необхідних медичних препаратів для лікування я змушена була звернутися до Фонду Ріната Ахметова. Уже за декілька тижнів усі необхідні ліки були в мене на руках.

13 грудня я народила здорову доньку, яку назвали Марією. Але в планах у мене – впритул зайнятися лікуванням Діми, адже в дитини після трирічної перерви знову почався рецидив хвороби. Останній візит до лікаря був ще в лютому 2014 року. Зараз дитячого невропатолога в Ясинуватій немає, а в Донецьк мені їхати поки страшно.

У квітні ми побували в харківському дельфінарії. З усіх діток у групі Діма єдиний нестримно сміявся, купаючись у воді. Після курсу занять він став намагатися щось говорити. Що й казати, спілкування з дельфінами йому пішло на користь. За словами тренера, була велика ймовірність, що Діма хоча б мало-мальськи заговорить. І ми мали приїхати до Харкова за три місяці на повторні процедури. Але не судилося. Війна поламала всі плани.