Три з половиною роки тому померла дружина. Я з 2018 року отримую пенсію як інвалід, ледве ходжу. До війни перебивався тимчасовими заробітками.

Я пригадую перший день війни. Сидів удома і почали стріляти. У 2014 році біля мене метрів за 30 упав снаряд. Стекла повилітали, довелося самотужки їх відновлювати. Під час обстрілу не ховався, я весь час сидів у хаті. Вирішив: як буде, так і буде навіть коли падали снаряди.

Все позначилося на здоров'ї. Нині живу сам. Діти є, але вони далеко. Одна донька з 2014 року у Росії, друга у Луганську, я їх не бачу.

Хочеться, щоби перестали стріляти і все налагодилося, щоб було, як до 2014 року.

Я отримував допомогу від Фонду Ріната Ахметова та Червоного Хреста, хоч було що поїсти. Пенсія маленька, мені не вистачає, не говорячи вже, що треба купувати дрова, а я не можу це зробити.