У мене була велика сім’я. Дочка живе в Харкові, син – в Енергодарі, у мене четверо онуків, двоє правнуків.

Усе починалося зі Слов’янська. Коли від нас ішли, був дуже жорстокий бій. Потім почалися події в Дебальцевому, було дуже багато біженців, у мене жило чотири сім’ї.

Я нікуди не ходжу. Діти приїжджають, вони всі мешкають по цю сторону. У нас «сіра зона», були «гуманітарки», тож проблем із продуктами я не помітила. У мене хороша пенсія, достатньо для того, щоби купити продукти. До війни я об’їздила майже весь світ.

Тримаю кіз, продаю молочко й поступово відновлюю будинок, тому що після обстрілів у мене дуже розбите господарство.

На поріг мого будинку упав «Град». Зараз у мене немає будинку, там упала стіна, живу в прибудові. Зараз я сама. Було жахливо, я у 2015 році за три місяці поховала трьох людей.