Вовчок Світлана, 17 років, учениця 11-А класу Ліцею №6 міста Новомосковська Дніпропетровська обл.

Вчитель, що надихнув на написання есе: Берковський Віталій Володимирович

Конкурс есе "Війна в долі моєї родини"

Війна… Про неї завжди важко говорити. На землі немає нічого ціннішого й важливішого, аніж людське життя. Саме слово «війна» пробуджує у людей тремтіння, біль, плач, сльози й найсумніше – страх… Страх матері, чия дитина знаходиться на фронті, страх від невпевненості в завтрашньому дні, а найголовніше – страх дітей, які через війну залишилися без батьків, і тепер вони назавжди втратили те, що називається мирним та щасливим дитинством.

Війна – це найкривавіша проблема людства. На жаль, коли на землі панує Мир, він не має цінності, бо його значення і велич можуть усвідомити лише ті, хто відчув війну особисто. Завжди знаходиться одна персона, яка вважає, що вона має право втручатися у права та суверенітет інших держав. Ця людина навіть не усвідомлює того, що кров загиблих людей на її руках. Та знаходяться ті, хто готовий стати зі зброєю в руках, захищаючи свої кордони, свою свободу.

З історії можна побачити, що доля українського народу в різні періоди опинялася в так званих «епіцентрах» війн. Ще за часів Великого Князівства Литовського український народ почав боротьбу за свої права. Кожне покоління українців боролося за свободу рідної землі. За незалежну державу заплатили власними життями сотні тисяч українців-патріотів. На жаль, свою свободу доводиться відстоювати й нині.

23 лютого 2022 року був звичайний день, кожен із нас мав плани на майбутнє, і я також. Пам'ятаю тихий вечір, коли ми з родиною проводили час разом. Будували плани, щоб поїхати до обласного центру в найближчий вихідний. Та ранок 24 лютого змінив плани та сподівання…

Зранку я готувалася розпочати шкільний день, але несподівано мені зателефонувала мама зі словами: «Доню, почалася Війна! Аеропорт у Дніпрі розгромлений ворожими ракетами, збирай найважливіші речі, будь поруч із татом і бабусею…». Саме ці слова я почула першими того фатального дня, сльози лилися невпинно та безперервно. У цей день прийшло усвідомлення того, що життя вже не буде таким безхмарним та щасливим, як раніше.

Спочатку було відчуття страху, яке посилювалося з кожним днем. По-перше, це відбувалося через те, що ти не знаєш, що буде завтра: чи прокинешся зранку, чи обіймеш рідних. По-друге, для мене було страшно чути звук сирени; страшно від усвідомлення того, що в момент тривоги десь руйнуються будівлі та гинуть люди. Цей день показав усім, що нікому не можна вірити, бо зазвичай саме найближчий сусід може несподівано встромити ножа в спину.

З того дня життя для мене змінилося. Хотілося принести хоча б якусь користь для нашої держави, тому моя сім’я перераховувала кошти на допомогу Збройним Силам України, ми збирали речі та віддавали їх у пункти допомоги людям, які за умов воєнного часу втратили домівки. Мої найближчі родичі та друзі прийняли нелегке рішення покинути країну, шукаючи прихисток, щоб зберегти життя своїм дітям.

Коли війна розгорнулася у східних регіонах нашої країни, душа боліла за воїнів, які виявили мужність та героїзм, захищаючи Україну. Вони – перші, хто став на захист держави.

За останні місяці рідна Дніпропетровщина відчула на собі жорстокий удар ворога. У Дніпрі зруйновані будинки, від ракетних обстрілів постраждали промислові підприємства, які забезпечували розвиток міста. Напевно, всі бачили фото, яке з’явилося в соціальних мережах. Це фотографія руїн будинку, на яких сидить пес зі сльозами на очах, а поряд з ним знаходяться двоє діток, їхня мама та бабуся в образі привидів, бо вся родина загинула під час ворожого обстрілу…

Підсумовуючи, я хочу підкреслити те, що Війна – це випробування на міцність усього народу. Вона вбиває невинних людей, але надихає живих на звершення та геройські вчинки заради волі й щастя майбутніх поколінь. Тому Мир – це те, за що боровся й бореться український народ повсякчас. Для мене Мир – це повернення до звичайного життя; Мир – це те слово, що сьогодні хоче почути кожен із нас. І я вірю, що скоро кожен українець почує заповітні слова: «Україна перемогла! Мир настав!».