Я у шоці був, як дізнався, що відбувається у нас в Україні. Переживав тільки за сім'ю. Приїхав з Європи подавати на робочу візу, та до 24 лютого так нічого й не вийшло. Багато грошей пропало, але саме головне - сім'я жива, всі здорові. Але роботи у мене немає.

Як почалась війна - просто не знав, що робити, куди діватись. Надіялись тільки на Бога. Дуже шокувала інформація на рахунок ядерного удару. Нестача їжі і пального була на початку вторгнення, бо у людей була паніка - всі все скупляли.

Війна розставила все на свої місця: тепер і я, і мої діти на довго запам'ятають, хто друг, а хто - ворог на все життя. Чесно кажучи, спочатку я не дуже вірив у наше державне керівництво, але, на щастя, наш головнокомандувач залишився в Україні і з українцями.