Ірина до серпня знаходилася в окупованому селищі під Маріуполем. Увесь цей час поряд з нею були батьки. Вони не постраждали. Однак серед рідних є загиблі

Я жила і працювала в Маріуполі. 24 лютого у мене був вихідний. Я поїхала до батьків у Старий Крим, та вже не змогла повернутися до міста. Знаходилася в окупованому селищі до 24 серпня. Були обстріли, внаслідок яких загинули люди, в тому числі й близькі. Дуже важко таке переживати. Дякувати Богові, батьки не постраждали.

Морально важко було знаходитися в окупації, але я не мала можливості виїхати раніше 24 серпня. А потім пройшла фільтрацію і поїхала через Василівку в Україну.  Виїхала сама. Батьки не захотіли ризикувати. Мені важкувато було їх залишати, але тато вмовив. Він сказав, що мені потрібно жити далі. Зараз я знаходжуся в Кіровоградській області. Тут мешкає мій дядько з тіткою. Вони запропонували залишитися в них, поки я не знайду роботу і житло. 

Поки знаходилися у Старому Кримі, у нас все було. Завдяки колодязю мали воду. Їжа і ліки були завдяки моїй запасливій мамі. Зараз щодня телефоную батькам. Вони говорять, що їм всього вистачає. 

Найбільше мене шокувало те, що загарбники взагалі прийшли на нашу землю. Вони залишили мене без близьких, житла, роботи і перспектив на майбутнє.

Вразило те, що окупанти зайшли до нашого селища і поселилися в школі. Вона була для них штабом і радіовузлом.

Хочеться, щоб війна закінчилася якнайшвидше, та все залежить від наших збройних сил. Чекаємо на перемогу і повернення додому.