Щодня я змушена боротися за життя своїх дітей. У старшої дочки захворювання нирок, а двом молодшим, буває, нічого їсти. Навколо війна, розруха та безгрошів’я.

11-річна дочка Ліза любить малювати, а в нас у селищі навіть кольорові олівці купити ніде й нема за що.

Ліза через хворобу нирок місяцями лежить у лікарні, загострення бувають по кілька разів на рік. На ліки йдуть тисячі гривень.

Соціальної допомоги на препарати не вистачає, а вийти на роботу я не можу – треба бути поруч із хворою дитиною.

Ми живемо на самій лінії розмежування. Найстрашніше, коли починаються обстріли ночами. Ми обіймемося й лежимо, я заспокоюю дітей. Від вибухів тремтить земля і тріщать стіни будинку, усе валиться, сиплеться.