Коли почалась війна, я був на роботі у шахті. Було страшно, але підприємство не припиняло роботу. За час бойових дій у Білозерському вимкнули воду, доводиться ходити набирати. Також деякий час не було газу та світла, що небезпечно для моєї роботи. Були дні, коли на поверхню з шахти я підіймався самотужки. 

Мій син навчається у Києві. Дуже за нього хвилююсь, але йому треба закінчувати виш. Це його рішення, на яке я не маю право впливати. 

Яким буде моє життя надалі, я не знаю. Намагаюсь допомагати ЗСУ та вірити в перемогу України. Сподіваюсь, так і станеться.