Ми зі Слов’янська. Постійно тут. У нас є старенькі сусіди - бабуся з дідусем - ми не можемо їх покинути, тому що діти поїхали, а вони самі. 

В перший день війни дуже лячно було. Всі новини і досі шокують. Жалко хлопців, які загинули. Я знаю одного, Сотника Дениса, йому був 21 рік. На міні підірвався. Якраз річниця, як він загинув.

В побутовому плані якось все було. Потрошку допомагали волонтери, і все було: і ліки, і продукти. Ми годували тварин, і в цьому допомогали волонтери - привозили корми. Дякуємо волонтерам.

Ми віримо в ЗСУ, молимо Бога, щоб ця війна скоріше закінчилася. Мріємо тільки про мир.