Олена Василівна з Талаківки забрала дітей, рятуючи від війни та страху.

Ми народилися в Талаківці та жили тут, коли почалася війна. Стріляли сильно, [снаряди] потрапляли неподалік нашого будинку. Страшно було, ми сиділи в підвалі з дітьми. Все навколо гриміло і тремтіло, але до нас, дякувати Богові, снаряди не долітали.

Нам тоді довелося забрати дітей та поїхати до Маріуполя, де винаймали квартиру. Бо Талаківкою ходили танки, а діти їх боялися, тікали.

Потім, згодом, трішки вщухла війна, і довелося повернутися додому, бо дім є дім. Тут у нас і житло, і город, і садок, і господарство. Будинок наш не постраждав.

Наші дітки зараз ходять до школи в Талаківці. Є у нас і двоє прийомних дітей. Ми їх взяли у 2017 році у Маріуполі, у дитячому будинку.

Зараз уже трохи, звичайно, легше. Якщо колись раз на місяць десь стрільнуть далеко, то чути. А зараз уже не така велика небезпека, можна жити.