Гаврилюк Орися, студентка групи 1-ФБС-22 Червоноградського гірничо-економічного фахового коледжу

Вчитель, що надихнув на написання есе - Демчук Ольга Петрівна

Війна. Моя історія

З найдавніших часів люди мріють про мир на нашій планеті. Але кожного року, як ми бачимо, виникають різні збройні сутички у багатьох країнах. Причиною таких нападів є бажання заволодіти чужим майном, природніми ресурсами або ж територією. Кожна нація згуртовується й захищає свої кордони, державу, мову, звичаї, традиції. Така не легка доля випала і для нашої України. У різні часи на її цілісність зазіхали турки та татари, польська шляхта та ненажерливий орел, який щоразу прилітає до змученого українського народу та клює його.

Як зазначав Тарас Шевченко у сатиричній поемі «Кавказ», уособленим в образі Прометея страждальний народ, який відновлює свої сили і прагне до волі. «Борітеся, поборете, вам Бог помагає!».

Ранок 24 лютого змінив моє життя, попередні плани на майбутнє, мою впевненість у завтрашньому дні. Моє дитинство пройшло у мирні та щасливій державі. Я раділа кожній прожитій хвилині, і здалося, що ця ідилія буде тривати вічно. Люблячі батьки, сестричка і братик мене оточували любов’ю та надихали на різні творчі звершення.

Коли я почула вперше тривожний сигнал сирени, то зрозуміла, що розповіді моєї бабусі про минулі лихоліття війни прийшли і до нас.

Тепер і на моє покоління випала місія захисту держави. Багато молодих хлопців одразу ж зголосилися боронити рідні кордони. Наша згуртованість вразила цілий світ. Кожен: від малого до старого, долучається до різних дій, аби допомогти тим, хто на передовій. Хтось донатить на дрони, хтось плете маскувальні сітки, хтось ліпить вареники для наших захисників.

Все, що було для мене першочергове до війни, відійшло на задній план. Тепер моєю мрією є відновлення миру у нашій країні. Я долучаюся до усього, на що спроможна, щоб хоч якось допомагати захисникам.

Я впевнена, що скоро таки війна закінчиться і «… буде син, і буде мати, і будуть люди на землі». Ми будемо ще більше цінити те, що маємо. А маємо ми давню історію та культуру, яку намагалися нам переробити, переписати, маємо звичаї та традиції, яких дотримуємося, маємо мову солов’їну, яку плекаємо і бережемо.

Я вдячна кожному солдату за те, що він своїм життям боронить нашу незалежність та моє майбутнє. Якби не відважні воїни-захисники, не знати де б я була сьогодні.

Ми повинні пам’ятати, що шлях до мрій завжди тернистий, але ми пройдемо крізь терни до зірок й будемо мати мирну й незалежну Україну.