Ми молода родина, у нас двоє дітей. Коли розпочалася війна, вночі біля нашого міста прилетіла ракета, вона нас розбудила. Було страшно. У місті були обстріли. Зараз з'явилися фінансові труднощі, неможливо знайти роботу. Ми винаймаємо квартиру за власні кошти.

Вирішили виїжджати, коли снаряди прилітали і вибухали вже біля дому. Зрозуміли, що потрібно вивезти дітей.

Шокувало те, що нас розділили. А ще лякає ця страшна фаза війни.

Приємний момент: ми тепер живемо біля наших родичів, яких давно не відвідували, і тепер частіше бачимося. Родина згуртувалася, ми не впали духом.

Мій чоловік залишився в Нікополі, а ми переїхали у Жовті Води. Тут живе моя бабуся, ми приїхали ближче до неї. Роботи тут немає ніякої, заводи не працюють. До війни я працювала в магазині продавцем, а чоловік на заводі. Треба звикати до нового міста і нових звичок, це мене трохи засмучує. Хочеться додому.

Про майбутнє мені навіть страшно думати. Живемо одним днем. Сподіваюсь, що все буде добре.