Яна Голуб'ятникова вірить, що навіть якщо пожежа спалила все зверху, коріння живе і рослина зможе відрости. Цю метафору вона використовує, коли розповідає не лише про мистецтво, про родину, а й про Україну, охоплену війною, в цілому. 

Окупація в Херсоні стала для неї справжнім випробуванням і як для людини, і як для митця. Вона бачила, як не лише ворог, а й самі херсонці втрачають людське обличчя, починають заробляти на біді інших. 

І дуже довго не могла знову взятися за пензель. Але, крок за кроком, Яна знайшла в собі сили повернутися до творчості. І подарувала світу такі картини, як Оле Лукойє, Посуха, Сирин. Зараз її роботи виставляються в Софії Київській. Але їх ще треба було вивезти з Херсону. Історія Яни Голуб'ятникової і про це також.