Напередодні війни мені наснився сон про чорні хмари та танки. Колеги на роботі після моєї розповіді про сон не прийняли мене всерйоз, але в мене було погане передчуття. Коли все почалося, я не знала, що робити в першу чергу: піти за гуманітарною допомогою чи залишатися вдома. Виживати було дуже тяжко. Ми намагалися не впадати у відчай: не плакали, а просто намагалися вижити.

Відчували, що постійно під наглядом росіян. Вони розташувалися скрізь у місті.

Ми довго не могли прийняти рішення покинути все, що нажили. Виїхати відразу не змогли. Чекали, поки завершиться бій. Але швидко все скінчилося, і ми виїхали. Приїхали до Запоріжжя.

А нещодавно мені снився сон про салюти перемоги. Я сподіваюсь, що це скоро станеться.